April 25, 2016 r. celebrated 80 years of one of the most active participants of the human rights movement in Ukraine. It is a known šestidesâtnik y. Badzio. Salaam, long life, spiritual inspiration and God's favor to you, dear Yuri Lobanovskyy! At the same time, as the "Ukrainian truth" Campo, "April 22 this year to 81, life ceased beating heart Svetlana Tikhonovna kirichenko, big man, writer, disidentki-šestidesâtnicì, the active participant of the human rights movement, a loving wife, a mother and grandmother. " Yuri Lobanovskyy, we together with you deeply feel about the loss to the nearest second – your wife.

Below is an article from the "moloda" written exactly 10 years ago


The phenomenon of šìstdesâtnictva already in the fifteenth year of the independence of Ukraine is not yet sufficiently investigated, but in the perception of Ukrainians, conscious of their national identity, is a bright, heroic, flaming. It is a long time will make them want the attention of historians, philosophers, political scientists, writers.

Marriage Badzìv was always at the center of those events: acts of protest and direct resistance totalìtarizmovì, arrests, fabrication and materials distribution of samizdat. April 25, Yuriy V. Badzio said sìmdesâtilìttâ. Welcoming him to this date, it is necessary to reflect on the fate of "the sixties" and in the Soviet, and in the new, independent Ukraine.

Yuri Vasilyevich Badzio was born April 25, 1936 year in Transcarpathia. After the end of the Ukrainian branch of the Philological Faculty of Uzhhorod University and three years of Busk joined the postgraduate studies at the Institute of literature of Ukrainian SSR. At this time, unveiled a series of literary-critical articles, which nicely reacted press.

Svetlana kirichenko, having received the 1957 year university diploma with honors philologist (graduated from KSU) and referral to the academic Institute of literature, from the earliest days of work potovarišuvala John Svìtličnim — worked together at instytutsky lìteraturoznavčomu magazine. From the beginning of the 60 's together participated in the MWC is the Club of creative youth, which became a furnace new Ukrainian Renaissance. Since 1961, the Board of KTM entered and a young graduate student at the Institute of literature Yuri Badzio, once a year — Vasyl STUs, also a graduate student at the Institute.

Svetlana Tihonìvna marries with Yuriy Badzom, bring up two children.

Is a circle of young freethinkers that claim their international. In its centre is a couple Badzìv.

Vasyl STUs, along with sister John Svìtličnogo Hope are named hreŝenimi (Badzì not religious) daughter Badzìv Bogdana.

Six months before the first pìslâstalìnskoï wave of political arrests of the young Ukrainians in April 1965 a year, Yuri Badzâ, the Institute Scientist zarahovanogo, expelled from work. The drive is only his consent (!) to come up with a report on Shevchenko evening before zavodčanami-verstatobudìvnikami (evening happened — rake party it banned). The young scientist with already prepared thesis turns on and off, and something of a work — by as much as 25 years.

* * *

In September 1965, significant, turning in the fate of many future Ukrainian dissidents. Events in cinema Ukraine» is the first outdoor political protest against the repressive actions of the authorities. Member of the CPSU by Yuri Badzâ for participation in the "Ukraine", for refusing to recognize his behaviour at antipartìjnim, and a gostropolìtičnij performance at the party meeting where reviewed his personal case, exclude from the party. From now on, not only for science, but also to the professional work of both Badzâm the way is blocked. Svetlana dismissed from the Institute of literature. She bezpartìjna to her could not directly apply the sanctions, and for a while she even manages to work in the magazine — the body of the Institute of philosophy.

New political arrests of Ukrainians is much larger than in 1965, is not slowed down. Svetlana Kirichenko drawn from open letter to first Secretary of the CENTRAL COMMITTEE of the COMMUNIST PARTY. Drawn as a mother about the fate of the two-year son zaareštovanoï Hope Svìtličnoï. «Party» reacted quickly. Under the direct orders of the CC Department head Sergey science Doroguncova her expelled from the Institute of philosophy of the blacklisted ticket is for "nepridatnìstû!" (and this after 15 years of working in two academic institutions).

Через два тижні після січневих 1972 року арештів (усе коло їхніх найближчих друзів — за гратами) Юрій Васильович приступає до роботи над історико-філософським дослідженням «Право жити». П’ять наступних років життя до свого арешту він уночі — вантажник у хлібному магазині, а вдень працює над трактатом.

In his disidentskìj monograph Badzio, justifying the conclusion of subsequent treatment situation of the Ukrainian people in the USSR, applied the principle of the analysis of the existence of the nation as the unity of the three time dimensions: contemporary-past-future. The concept of "a unified old Russian nationality", later the "reunification" of the two fraternal peoples and, ultimately, the struggle against "Ukrainian bourgeois nationalism" to "February, enemy of the Ukrainian people", nasadžuvana kompartìjnim ideologically-propaganda apparatus and utverdžuvana powerful represivnoû machine, spustošuvala the Ukrainian past and posed a threat to a modern future.

Badzì listuûtsâ with friends, scattered polìttaborah od Mordovia to the Ural mountains. Svetlana Tihonìvna overwrites volumes of poetry by Vasyl STUs with his camp. When Stusovì failed to pass at will is already of the links is their "Palimpsests", wife of Badzâ actively distributes them among friends on the loose, sending to friends in the camps.

1977 року Юрій Бадзьо майже закінчує (чотири розділи із задуманих п’яти) «Право жити». 1400 сторінок густого рукописного тексту. КДБ, що не випускає інакодумця з поля зору ні на мить, організовує викрадення рукопису.

Світлана недаремно зве свого чоловіка Сізіфом. Через місяць Юрій Бадзьо береться за відновлення втраченого, фактично за написання нового варіанта «Права», а дружина вслід за автором, ночами — адже у стінах помешкання не лише «прослушки», а й «проглядки» — робить мікрокопію написаного. Бодай щось збережеться, якщо знову викрадуть.

Not abducting more. April 23, 1979 year came with another search warrant — have taken a 452 page počatogo the second option "Right" claimed mìkrokopìû (there was no such daredevils to them), have taken and the author. Svetlana Tihonìvnu was fired, not gaûčis, the work is worked on while in aptekoupravlìnnì.

«Право жити» Комітет держбезпеки СРСР поцінував гідно — дали Бадзьові за нього 12 років!

* * *

Того ж 1979 року виходять із таборів арештовані 1972-го друзі. До Києва повертається Василь Стус. Про дев’ять місяців Стусової київської «волі» Світлана Кириченко напише спогади вже в 90-х («Птах піднебесний», журнал «Дніпро»).

Травень 1980 року — новий арешт Василя Стуса. У жовтні — суд. Світлану Тихонівну викликають свідком. Вона приходить, але свідчити відмовляється. Погрожували арештом — і таки порушили проти неї карну справу, судили. Бо не могли пробачити кинуту нею в обличчя суддям фразу: «Я буду свідчити на тому суді, де Василь сидітиме на вашому місці, а ви — на його». Дужі охоронці брутально витягували її з судового залу, коли Стус підвівся й приклав руку до грудей: «Дякую Світлано». Останній її погляд на нього, останні його слова до неї.

За відмову свідчити на суді Світлану Тихонівну засудили до примусових робіт. Присуд цей відпрацювала чорноробом на картонажній фабриці. Писала Стусові і до уральського табору. Та листи до нього і від нього не проривалися, лише деякі до його рідних.

* * *

Yuriy v. sew mittens in mordovskomu Baraševì.

Переслідують Бадзьових дітей: вимога до сина-студента «відмовитись від батьків»; те саме, лише в пом’якшеній формі, до доньки-школярки.

Svetlana Tihonìvna announces an indefinite hunger-strike. With the Komsomol is the son of a public activist, excellent pupil is expelled from the Institute meanwhile is rebound.

Три роки поспіль Юрія Бадзя позбавляють особистих побачень із родиною. Світлана Тихонівна передає на Захід свої звернення до різних міжнародних організацій в оборону чоловіка. Їх друкує зарубіжна преса, читають на радіо «Свобода», а в неї ці роки проходять у безнастанних пошуках роботи. Якщо й «щастить» влаштуватися: чи на пошту — розносити телеграми, чи нянькою — доглядати малу дитину, а далі вже тільки прибиральницею по різних установах — усе це лише на кілька місяців, і — знову звільнення під брехливим приводом через те, що має вищу освіту.

1986 рік, сім років позаду, Юрія Васильовича етапують у східну Якутію на заслання. Дружина з донькою (син — в армії), не гаючи й дня, вилітає до нього і залишається поряд. Як самовіддана дружина декабриста — аж до його звільнення у грудні 1988 року.

Їй і тут, у далекій якутській Хандизі, «дозволяють» працювати тільки прибиральницею (брали — з таким дипломом — і коректором до районної газети, і бібліотекарем, та недремне око не спало — негайно звільняли). Двічі звільняли і з посади прибиральниці.

Yuri worked as an pribiralnikom huge avtogaražìv, zaslancâ were kept under constant supervision, and various provocations.

Крім того, на засланні за місцем відбування покарання мешкають у робітничому гуртожитку, що також є випробуванням, бо оточення там специфічне.

«Уявіть собі, — колись розповідала мені Світлана Тихонівна, — гуртожиток, кімната, один із мешканців на ліжку Юрка колотить банку з клеєм БФ, видобуваючи з клею «пальне». Однак після приїзду сім’ї Бадзів уже відселилися окремо, і після роботи засланий має відносний душевний комфорт, відпочинок.

Випробування й провокації витримали до кінця. Хоча для неї — давнього гіпертоніка зі спазмами мозкових судин, якутський клімат був згубним. Знала про це.

* * *

At the beginning of 1989 the 1st couple Badzìv returned to Kiev and porinulo in the whirlpool of revolutionary events. Yuri Vasilyevich with like-minded works first batch, an alternative COMMUNIST PARTY, wrote the "Manifesto", the founding Congress of the Democratic Party of Ukraine its elected head. Svetlana Tihonìvna and along with her husband, working in the Secretariat of the Dempu.

And past nazdognalo. Soon receives a heavy stroke of paralysis. Invalid and the group. All pìslâìnsultnì her years survival through onto the sacrificial customs man Yuri Vasilievich. Svetlana Tihonìvna append great memories of their 60-90 years of friends — "people out of fear" (published in magazines "Dnipro" and "courier of Kryvbas, newspaper" youth of Ukraine "). These memories of Svetlana Kirichenko became the laureate of "the sixties".

Юрій Васильович — співробітник Інституту філософії НАН України. Його політико-ідеологічні розробки — глибинний аналіз історичних процесів, інтелектуальне опанування дійсності — добре відомі українському читачеві. Статтю «Думки проти течії» (1994 р.) було надруковано спочатку газетою «Літературна Україна», незабаром видано окремою брошурою 50-тисячним накладом; далі виходили збірки статей «Національна ідея і національне питання», «Підпільна нація», «Український вибір».

A disidentsku monograph "right to live" Won Badzû 2000, was awarded the prize of the Foundation Tetiana and Omelian Antonovych.

* * *

Cьогодні сподвижницьке подружжя Бадзів потребує з боку суспільства й Української держави турботи, на яку вони цілком заслужили. Світлана Тихонівна, прикута до крісла паралічем, не може підвестися без сторонньої допомоги. Весь домашній клопіт, догляд за хворою — на плечах Юрія Васильовича. Переслідувані радянською владою, в радянські часи вони мали копійчані зарплати. Нині, враховуючи пільги Юрія Бадзя як колишнього політв’язня, отримують пенсії: Юрій Васильович — 371 грн. Світлана Тихонівна — 363 грн. (дані березня 2006 р.). Юрій Васильович ще працює в Інституті філософії, має зарплатню, не набагато більшу за пенсію, але працювати змушений, бо на ліки треба витрачати багато. І тримається подружжя Бадзів — як це за радянських часів було, так і зараз — завдячуючи високому усвідомленню шлюбних обов’язків, скріплених спільною боротьбою, спільно пройденим випробуванням.

* * *

Указом Президента від 26 листопада 2005 р. Юрія Бадзя разом із великою групою колишніх політв’язнів відзначено державною нагородою — орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Водночас голова Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих Євген Пронюк лише з йому вiдомих причин не включив у список для нагородження Світлану Кириченко…

Валерій КРАВЧЕНКО, голова громадської організації «За реабілітацію «Першотравневої двійки».